Епідеміологія
За даними ВООЗ, щорічно в світі реєструється близько 500 000 випадків менінгококової інфекції, з них 50 000 закінчуються летально. Особливо небезпечні епідемічні спалахи в закритих колективах (дитячі садки, школи, казарми, гуртожитки).
Смертність при менінгококцемії (сепсисі) досягає 40%. У тих, хто вижив, часто залишаються важкі ускладнення: глухота, епілепсія, ампутація кінцівок (через некрози) і неврологічні порушення.
В Україні менінгококова інфекція також є актуальною проблемою, особливо в період сезонних спалахів (осінь-зима і рання весна).
Джерелом інфекції є люди — носії збудника, які виділяють менінгококи і не мають запальних змін у носоглотці, або ж хворі на гострий назофарингіт. Зараження можливе при тісному контакті, оскільки бактерія нестійка в навколишньому середовищі. Найбільш уразливі — діти до п’яти років, підлітки та люди з ослабленим імунітетом.
Симптоми: Висока температура, сильний головний біль, світлобоязнь, ригідність потиличних м'язів. Для менінгококцемії характерний темно-пурпуровий висип, що не зникає при натисканні, та холодні кінцівки.
Лікування менінгококової інфекції базується на негайній госпіталізації та введенні антибіотиків широкого спектра дії.
Основним профілактичним заходом менінгококова інфекції є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни, санітарно-освітня робота серед населення. У період сезонного підвищення захворюваності слід обмежити відвідування місць із великим скупченням людей.
Менінгококова інфекція має стрімкий перебіг, може розвинутися за кілька годин, тому швидке звернення до лікаря та госпіталізація при підозрі на менінгіт чи сепсис є критичними для збереження життя.